Это прекрасно)
Виноска з "Української міфології" Войтовича, від якої я загалом не в захваті (бо деякі його теореми, що він видає за аксіоми,
дивні,
дуже дивні), але.
Чугайстер (очугайстер, чугайстрин, лісовий чоловік, лісовий дід, ночник, гай) – заклята людина, мешканець лісів і гір.
Чугайстер, кажуть, зовні як чоловік, але такий високий, як смерека. Він ходить лісами в білому одязі або й зовсім без вбрання, і не може його ні людина вбити, ні звір роздерти, бо так йому пороблено. Гуцули твердять, що Чугайстер — це чоловік, заклятий його сусідом. Він мусить десь заховатися в листі й чатувати на мавок. А коли яку вгледить, то вхопить, розірве надвоє і з'їсть.
читать дальшеЗа переказами, чугайстер може мати від двох до семи метрів зросту. Чугайстер, як і лісовик, - істота загалом безневинна. Зустрівши в лісі живу душу, Чугайстер не чинить їй лиха, тільки чемно запрошує до танцю. Багато рис Чугайстра поєднують його з вітром. Він може й сам являтися в подобі вітру або вихору. Як вітер, Чугайстер може залазити в димар і співати. Танцює він, як вихор, — прудко. Танець Чугайстра згубний для звичайної людини, він такий швидкий, що взуття не витримує. Якщо людина помре, то засмучений Чугайстер піде собі далі, а добрих танцюристів він нагороджує. Під час танцю Чугайстер шепеляво приспівує: «Людже люджем іграють-співають, а ми собі такой так, такой так!» (Запис С.Пушика). Саме оця шепелявість і змушує думати, що Чугайстер належить до потойбічних істот. Надзвичайно старі, не завжди із зубами, вони можуть не вимовляти всіх звуків. З іншого боку — прихильність Чугайстра до людей, його охоронна функція (нищення мавок) свідчить, що він може бути предком, який оберігає лісорубів і літувальників на полонині. В жертву Чугайстру приносять кулешу й бануш, знаючи про його беззубість. Часто твердять, що Чугайстер «на одній нозі». Він, як і Баба-Яга, може відірвати свою ногу — й рубати нею дрова. У лісі Чугайстера не слід свистіти й кричати, щоб не прикликати Лісового Чоловіка. Все це — ознаки представників «нижнього світу»: одноногість або кульгавість, а також прикликання свистом — їхні ознаки.
Є оповідки, з яких чугайстер постає схожим на змія, тому що вміє звитися у велетенське колесо довкола ватри й так грітися. Шерсть на ньому біла або чорна; біла й борода, очі сині. Лісоруби вірили, що взимку чугайстер залазить у димник колиби й там співає.
Кажуть, що Чугайстер навчав майстрів, коли якому робота не вдавалася. «Чугайстер усякий дар людям дав!», — твердили гуцули. Про Чугайстра також знали як про захисника бідних. В одній із легенд він зустрічає бідного слугу, ображеного паном, пропонує йому свою допомогу, а згодом провчає пана.
Чугайстрові підвладні всі звірі в лісі. По воду він посилає лиса, вовка, а сам не ходить. Ведмедя посилає проти богачів, аби вони пам’ятали, що й над ними є сила страшна. Не можна кривдити слуг чугайстра – «звірів лісових».
Закарпатські легенди наділяють чугайстра вищим «статусом», ніж звичайного лісовика. «нас є три таких, як я», - говорить чугайстер устами оповідача. Правда, в іншій легенді мовиться, що «люди старі сказують, що чугайстрини є чотири». Дослідники вважвють, що корінь «стр» може мати стосунок до Стрибога. Якщо чугайстер говорить про трьох істот, то йдеться, мабуть, про володарів неба, землі й потойбічного світу. Чугайстер – антипод Перуна, пов'язаний з ніччю, вогнем, співом, музикою, танцями, тобто має всі ознаки Пана античної міфології.
Чугайстра ще тлумачать як нічну й земну іпостась буська – гайстра (лелеки). Збіг «гайстер» і «чугайстер», мабуть, не є випадковим: лелеки (гайстри) теж полюбляють кружляти. «Чуга» образно осмислюється як завихрення. А «стир» - потік, стріла, струмінь, стрижень.и переводЧугайстер (очугайстер, чугайстрин, лесной человек, лесной дед, ночник, гай) – заколдованный человек, житель лесов и гор.
Чугайстра описывают высоким как сосна мужчиной. Ростом он может быть от двух до семи метров. Он ходит по лесу в белой одежде или вовсе без одежды, и его не может убить ни человек, ни зверь, потому что таким он на свет уродился. Ему только и нужно, что спрятаться в лесу и поджидать мавок, которые заманивают молодых лесорубов и пастухов в чащу и губят их. А когда он их увидит, то сразу же схватит и разорвет надвое и съест. Гуцулы утверждают, что Чугайстер — это мужчина, которого заколдовал его сосед.
Чугайстер, как и леший, - существо в целом невинное. Встретив в лесу живую душу, Чугайстер не причиняет ей зла, а вежливо приглашает потанцевать. Множество черт Чугайстера объединяют его с ветром. Он и сам может появляться в образе ветра, или вихря. Как ветер, Чугайстер может залезать в дымоход и петь. Танцует он как вихрь и танец этот губителен для обычного человека, он так быстр, что обувь не выдерживает. Напротив, хорошего танцора Чугайстер может и наградить. Во время танца Чугайстер шепеляво припевает: «Людже люджем іграють-співають, а ми собі такой так, такой так!» (укр.) (Записано С. Пушиком). Именно эта шепелявость и заставляет думать, что Чугайстер принадлежит к потусторонним существам. Чрезвычайно древние, не всегда обладающие зубами, они могут не выговаривать как следует всех звуков. С другой стороны — пристрастность Чугайстера к людям, его качество охранника (уничтожение мавок) свидетельствует, что он может быть предком, который оберегает лесорубов и тех, кто проводит лето на полонине (горное пастбище). В жертву Чугайстеру приносят кулеш и бануш, зная про его беззубость. Часто говорят, что Чугайстер «на одной ноге». Он, как Баба-Яга, может оторвать свою ногу — и рубить ей дрова. В лесу Чугайстера не следует свистеть и кричать, чтобы не призвать Лесного Человека. Всё это — признаки представителей «нижнего мира»: одноногость, а также призывание свистом — их признаки.
Чугайстер со своим исполинским ростом может закручиваться в огромное колесо вокруг костра и греться. Этим он похож на змея, потусторонняя природа которого несомненна. Шерсть на нём белая или чёрная; белая борода, глаза синие.
Говорят, что Чугайстер учил мастеров, которым не удавалась их работа. «Чугайстер всякий дар людям дал», — говорили гуцулы. Чугайстера также знали как защитника бедных. В одной из легенд он встречает бедного слугу, обиженного хозяином (паном), и предлагает ему свою помощь, а позже наказывает пана.
Закарпатские легенды наделяют чугайстра более высоким «статусом», чем обыкновенного лешего. «Таких, как я, только трое», - говорит чугайстер устами рассказчика. Правда, в другой легенде говорится, что «старые люди говорят, что есть четыре чугайстрина». Исследователи считают, что корень «стр» может иметь отношению к Стрибогу. Если чугайстр говорит о трёх существах, то, возможно, имеются в виду властители неба, земли и потустороннего мира. Чугайстер – антипод Перуна, связаный с ночью, огнём, пением, музыкой, танцами, то есть имеет все признаки Пана из античной мифологии.